О.А. Бачинська   

ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ КОЗАЦЬКИХ ФОРМУВАНЬ
ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ КІНЦЯ XVIII-XIX ст.

Територія Південної України в кінці XVIII — початку XIX ст. являла собою своєрідний регіон, де взаємодіяли різні суб'єкти історичного процесу, перепліталися їхні інтереси. Так, козаки зруйнованої Запорозької Січі, населення колишніх Вольностей Запорозьких звикало до нових умов існування, намагалось зберегти властивий йому спосіб життя. В свою чергу, російський уряд волів перетворити країну на чорноморську державу, що неодмінно призводило до змін у житті місцевого населення, з одного боку, та до загострення російсько-турецьких відносин, з іншого. Виходячи з потреб заселення, освоєння та захисту нових земель, перетворення їх на зручний плацдарм для подальшої експансії, російському урядові необхідно було вжити низку спеціальних заходів. Одним з таких заходів уряд вважав створення військових формувань, які за структурою та функціями нагадували козацькі війська, а також могли, певною мірою, компенсувати втрачену військову силу Запорозької Січі. Протягом кінця XVIII — початку XIX ст. на Півдні України було створено вісім таких козацьких військ: Грецьке (Албанське), Кримське (Татарське), Бузьке, Катеринославське, Чорноморське, Усть-Дунайське Буджацьке, Азовське, Дунайське (Новоросійське).

Історія цих козацьких формувань довгий час залишалась вивченою досить нерівномірно. Більш ретельно досліджувалась історія Чорноморського війська як нащадка усіх традицій запорозького козацтва. Історія інших козацьких військ до останнього часу майже не вивчалася. Таке становище можна пояснити недослідженою та важкодоступною джерельною базою, більшість якої складають недруковані архівні документи.

Через низку історичних обставин документальні матеріали з історії козацьких формувань Півдня України розподілені по багатьох архівосховищах України та за її межами. Чи не найбільша у кількісному відношенні група документів зберігається у Російському державному військово-історичному архіві (РДВІА). Протягом XVIII—XIX ст. територія, де формувались та розміщувалися козацькі війська, ставала ареною війн між Росією та Туреччиною. Козацькі формування безпосередньо брали участь у цих війнах (1768-1774, 1787-1791, 1806-1812, 1828-1829, 1853-1856). Це зумовило наявність у цьому архіві значної кількості документів, що дозволяють вивчати військово-політичне, соціально-економічне становище територій пониззя Буга, Дністра, Дунаю, обставини ство­рення, поселення на цих землях козацьких військ, діяльність російської адміністрації, її взаємини з козаками тощо. Найважливішими в цьому плані е фонди "Військово-вчений архів Головного штабу" (ф. ВВА), колекції "Туреччина" (ф. 450), "Румунія" (ф, 438), "Статистичні відомості про Російську імперію" (ф. 414), "Військово-похідна канцелярія".(Ф- 26), "Російсько-турецька війна 1787—1791 рр." (ф. 465), "Російсько-турецька війна 1806—1812 рр." (ф. 470), Т. Потьомкін" (ф. 52), "М. Салтиков" (ф. Щ. Значення документів цих фондів важко переоцінити. Для аналізу історії козацьких військ слід назвати ще декілька фондів. Так, у фондах "Козацька інспекція при Канцелярії Військової Колеш" (ф. 13) та "Папери кн. Г. Потьомкіна-Таврійського" (ф. 412) відклалися документи з історії Бузького та Катеринославського військ: рапорти, листування чиновників з приводу поселення бузьких козаків, відомості про чисельний та національний склад, ліквідацію (1797) та відновлення (1803) Бузького війська, включення його полків до складу Катеринославського формування. У фондах "Департамент військових поселень" (ф. 405), "Штаб Одеського військового округу" (ф. 1837), "Молдавська армія" (ф. 9190) та "Козацький відділ Головного штабу" (ф. 4л) збереглися документи про козацькі війська XIX ст.: Бузьке (з 1803), Усть-Дунайське Буджацьке, Азовське, Дунайське. У фондах містяться цінні відомості про чисельний національний, військовий та адміністративний склад військ, господарську діяльність козаків, розбудову станиць та хуторів, розмежування земель, зміни територій. Іншу групу документів складають матеріали про соціальне походження військового наведення, формулярні списки офіцерів та чиновників козацьких військ, навчальні військові заклади. Доповнює матеріали фонд "Азовського козацького війська" (ф. 877), де зосереджено документи переважно господарської частини Військової Канцелярії цього війська: розвиток землеробства, скотарства, промислову, ремісничу діяльність козаків тощо.

Окрему групу документів РДВІА складають картографічні матеріали. Це карти Молдавії 1774, міжріччя Дністра та Бугу 1793 р., Волощини, Бессарабії 1807, 1828рр. та ін. (ф, 438, 414, 464, 465). На жаль, ці документи мало використовуються дослідниками.

Слід зазначити, що низка документів РДВІА з теми, яка нас цікавить, увійшла до загальновідомих збірок, що видавав військово-історичний відділ Генерального штабу Росії, до різних архівних та археографічних періодичних видань, а також у додатки до робіт сучасних дослідників¹.

Документи з історії козацьких формувань Південної України зберігаються також у Державному архіві Краснодарського краю (ДАКК) та Національному архіві Республіки Молдова (НА РМ). Серед фондів ДАКК слід відзначити фонди "Канцелярія військового отамана Чорноморського козацького війська" (ф. 249), "Військова канцелярія Чорноморського козацького війська" (ф. 250). Документи цих фондів стосуються історії Чорноморського та Усть-Дунайського Буджацького військ. Це рапорти, накази, циркуляри, що допомагають відтворити умови створення, існування, зміни адміністративного характеру в цих військах, відомості про переселення усть-дунайців на землі Чорноморського війська, зловживання кошових отаманів, судові справи козаків. Інші фонди ДАКК дозволяють фрагментарне вивчати історію Азовського та Дунайського козацьких військ (ф. 252, 260, 278, 280, 281, 390, 735).

У НА РМ матеріали дозволяють вивчати історію Усть-Дунайського Буджацького та Дунайського формувань. Це фонди "Сенаторів, що головували у диванах Молдавії та Волощини в 1803—1813 рр." (ф. 1), "Канцелярії Бессарабського військового губернатора" (ф. 2), "Комісії казенного поселення у Бессарабії" (ф. 454). Тут відклалися документи про поселення козаків у краї, формування військ, заснування станиць та хуторів, списки чорноморських козаків, що оселились у Бессарабії, тощо. Серед інших фондів, що стосуються теми, варто відзначити фонди Російського державного історичного архіву (ф. 1285, 1286,1307).

В Україні комплекси документів з історії козацьких військ кінця ХVIІ—XIХ ст., зберігаються, в основному, в Центральному державному історичному архіві в м. Києві (ЦДІА України), Державному архіві Одеської області (ДАОО) та філії ДАОО в м. Ізмаїлі (ФДАОО).

Серед фондів ЦДІА України є фонд "Канцелярії Дунайського козацького війська" (ф. 245), Його документи складаються зі справ військової частини Військового Правління, що позначилося на їхньому спрямуванні: це відомості про формування війська та полків, їхню військову службу, обмундирування та озброєння козаків, формулярні списки офіцерів. Окрему групу становлять матеріали керівника козацьких військ у Бессарабії за 1835—1852 рр., крім того, фонд містить фрагментарні відомості з історії Усть-Дунайського-та Азовського військ.

Документи, що дозволяють вивчати історію майже усіх козацьких формувань Півдня України, зберігаються у ДАОО. Перш за все, — у фонді "Управління Новоросійського та бессарабського генерал-губернатора" (ф. 1). Це відомості про чисельний та національний склад, благоустрій станиць, господарський, економічний стан козаків, військові звіти, рапорти, записки військових адміністрацій, наказних отаманів. Серед інших фондів ДАОО, документи за темою містяться у "Головному статистичному комітеті Новоросійського краю" (ф. 5), "Канцелярії Одеського військового губернатора" (ф. 457) та інших.

Доповнює матеріали ДАОО з історії Дунайського війська фонд "Військове правління Новоросійського козацького війська", що зберігається в ФДАОО в Ізмаїлі. Це документи господарської частини Військового правління: відомості про соціально-економічне становище у війську, зміни в його території, судові справи, скарги козаків тощо. Група документів фонду стосується історії Усть-Дунайського Буджацького та Азовського військ. Серед інших архівів України документи за темою частково відклалися у фондах Херсонського (ф. 14) та Миколаївського (ф. 243) обласних державних архівів. Серед архівних документів слід виділити окрему, дуже цікаву категорію матеріалів біографічного характеру. Це допити, "распросні речі", карантинні свідоцтва козаків та офіцерів. Вони дозволяють розкрити соціальне походження населення козацьких військ, їх національний склад, причини вступу до козацтва, а інколи і важливі моменти соціально-економічної та військової історії того чи іншого, формування. Проте введення цих важливих матеріалів у науковий обіг йде дуже повільно.

Рукописні фонди ЦНБ НАН ім. Вернадського (ф. II, V) та Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького зберігають та­кож унікальні матеріали з історії козацьких формувань².

Джерельну базу за темою складають не лише архівні недруковані документи. Так, акти законодавчого характеру вміщені у "Повному зібранні законів Російської імперії" (Зібрання І та II), "Зведенні законів Російської імперії", "Зведенні військових постанов" 1828, 1839 та 1859 рр., "Зведенні цивільних законів" тощо. Частину джерельної бази складають матеріали, друковані у різних збірниках документів, періодичних виданнях, працях дослідників³.

Особливе місце серед джерел займають статистичні матеріали. Велика кількість їх опублікована. Перш за все, це матеріали, зібрані офіцерами Генерального штабу, Статистичним комітетом Росії, Новоросійського краю, Бессарабської області⁴.

Мемуари складають окрему групу документів. Ці джерела дозволяють зсередини проаналізувати внутрішнє та загальнополітичне становище козаків за баченням їх сучасників або нащадків. Серед них можна назвати спогади М. Коржа, А. Ланжерона, П. Куліша,Ф. Вінгеля, В. Гладкого, О. Бур'янова ⁵ та ін.

Відзначимо також, що архівні фонди Туреччини, Румунії, Великобританії, Франції, друковані іноземні документи за темою залишаються важкодоступними і практично не дослідженими.

Аналіз джерельної бази дозволяє твердити, що вона децентралізована та різноманітна, а історія козацьких формувань Південної України забезпечена необхідними матеріалами для дослідження практично всіх сторін військового, господарського, соціального та культурного життя.

¹ Григорович В. Записка о пособиях к изучению южнорусской земли, ваходящихся в Военно-ученом архиве Главного штаба. — Одесса, 1876; Присоединение Крыма к России. Сб. докум. й матер. (сост. Н. Дубровиным). — СПб., 1885—1889; — Вьш. 1—4; Бумаги кв. Г. А. Потемкина-Таврического. 1774— 1793 гг. // Сборник военно-исторических материалов. — СПб., 1893—1895. — Вьш. 4—8; Записки Таврической архивной комиссии. — Симферополь, 1890— 1897; Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. — Екатеринослав, 1910—1913; Румянцев П.А. Сб. докум. — М., 1953; Суворов А. — Сб. докум. — М., 1949—1953 та інші.

² Коломойцев П. Т. Переселение бстатков Запорожской Сечи из Турецких владений в Россию // ЦНБ НАН Украины. 1Р, ф. V, спр. 1588; Памятная книга Новороссийского казачьего войска. 1858 г. // ОДНБ 1м. М. Горького. — ВР. — РКП55/5.

³ История Молдавии: Документы и материалы. — Т. III: Положение крестьян и крестьянское движение в Бессарабии. — Кишинев, 1969. — Ч. 2.; Акты Кавказской археографической комиссии. — Тифлис, 1885. — Т. 10; Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. — Кишинев, 1902, — Т. 2; Фелицын Е. Д. Сборник архивных документов, относящихся к истории Кубанского казачьего войска. — Екатеринодар, 1904; Записки Одесского общества истории и древностей. — Одесса, — Т. IX,XХ.

⁴ Военно-статистическое обозрение Российской империи. — СПб., 1849. — Т. 2; — СПб., 1850. — Т. XI; Материалы для истории и статистики России. — СПб., 1862—1863; Материалы для военной географии военной статистики России. — СПб., 1862; Скалькоеский А. Опыт статистического описания Новороссийского края. — Одесса, 1850; Записки Бессарабского областного статистического комитета. — Кишинев, 1867. — Т. 2.

⁵ Устное повествование бывшего запорожца Н. Коржа. — Одесса, 1842; За­писки о Южной Руси. — СПб., 1856. — Т. 1; Русская старина. — 1881, — № 2; 1907. — № 5—9; Вигель Ф. Ф. Записки. — М., 1893. — Ч. 7; Кишиневские епар­хиальные ведомости. — 1877. — № 16—21 тощо.

Казачество